Друк можна загалом класифікувати на чотири основні категорії: (а) високий друк; (b) глибокий друк; (c) літографія; та (d) трафаретний друк.
Високий друк є одним із найдавніших способів друку. Використовується рельєфна пластина з рельєфною поверхнею. Під час друку на поверхню шрифту наноситься фарба, яка потім пресується на папір. Чорнило на поверхні шрифту переноситься на поверхню паперу, утворюючи відбиток. Верстка, верстка Lenor, високий друк, гальванопластика та фотогравірування належать до високого друку.
Глибокий друк — це метод друку, який використовує ручне або механічне гравіювання для висічення ліній, створюючи заглиблений символ або зображення на друкованій формі. Під час друку лінії або борозенки спочатку заповнюють чорнилом, а потім на них притискають підготовлений папір. Папір вбирає чорнило, утворюючи відбиток. До глибокого друку належать офорт, гравірування, фотогравірування. Літографія іноді називається хімічним друком, тобто друковане зображення та друкована форма знаходяться на одній площині. Він заснований на принципі «незмішування олії та води» в поліграфії. Цей тип друку включає механічне або ручне проектування зображення на кам’яну або металеву поверхню, а потім хімічну обробку поверхні, щоб зробити області зображення сприйнятливими до чорнила, а порожні області – ні. Під час друку лише сприйнятливі до чорнила області зображення переносяться на папір, утворюючи відбиток. Фотолітографія, фотогравюра та офсетний друк належать до площинного друку.
Трафаретний друк включає трафаретний друк, висікання-, струменевий друк і трафаретний друк. Принцип трафаретного друку полягає в тому, що під час друку здійснюється тиск для перенесення фарби через перфорацію трафарету на підкладку (папір, кераміку тощо), утворюючи зображення або текст. Трафаретний друк — це найпростіший вид трафаретного друку, який виник наприкінці 19 століття. Цей друк передбачає створення трафарету на спеціально виготовленому вощеному папері за допомогою друкарської машинки або стилуса, потім друк чорнильним валиком на трафареті, досягаючи бажаного ефекту друку на підкладці. Серед методів трафаретного друку найбільш поширеним є трафаретний друк.
Сучасний трафаретний друк технічно відрізняється від трьох інших видів друку, а також є найбільш універсальним з чотирьох. Його можна друкувати на папері, картоні, дереві, пластику, текстилі, кераміці, металі, хутрі та композиційних матеріалах з останніх. З його допомогою можна друкувати не тільки плоскі об’єкти, а й круглі, опуклі, увігнуті та неправильної форми. Тому трафаретний друк є неминучим продуктом. Однак, оскільки його технічні деталі вважаються комерційною таємницею, його розробка була відносно тихою. Тим не менш, він продовжує прогресувати та розвиватися, і його майбутнє світле.
Розвиток сучасного трафаретного друку зародився в США. Починаючи з піонерів Гаррі Лероя Гіетта та Едварда А. Оуенса, трафаретний друк почався ще на початку 20-го століття (1901-1906). Першу спробу трафаретного друку зробив Френсіс Віллетт з Детройта, штат Мічиган, США, який надрукував вовняні вимпели.
Трафаретний друк передбачає прикріплення трафарету із зображенням або візерунком до екрану для друку. Екрани зазвичай виготовляються з нейлону, поліестеру, шовку або металевої сітки. Коли підкладку поміщають безпосередньо під екран із трафаретом, друкарська фарба або фарба продавлюється через сітчасті отвори ракелем (ручними або автоматичними ракелями) і друкується на підкладці. Трафарет на екрані закриває деякі отвори сітки, запобігаючи проходженню фарби; можуть проходити лише області зображення, в результаті чого зображення буде лише на підкладці. Іншими словами, трафаретний друк використовує проникнення чорнила через друкарську форму для друку. Ось чому його називають трафаретним друком, а не шовкотрафаретним друком або друком на шовковій тканині, оскільки не тільки шовк може використовуватися як трафаретний матеріал, але також нейлон, поліефірне волокно, бавовняна тканина, бавовняна тканина, нержавіюча сталь, мідь, латунь і бронза.
